Жизнь после жизни (1 сезон)

Лідія бачить їх — прозорих, застиглих у моменті своєї смерті. Вона розбиває чашку, коли помічає жінку, що витирає кров з підлоги. Її мати, Марта, звинувачує книжки під подушкою. Але Лідія не може не дивитися. Після аварії вона проводить дні в бібліотеці, складаючи хронологію невідомих смертей з газетних вирізок.

Вона зустрічає Томаса, лялькаря з шерстяним шарфом. Він показує їй потерту фотографію нареченої, яку забув провести в бомбосховище. Його пальці проходять крізь папір. Разом вони намагаються відтворити маршрут вантажівки, що зникла під час бомбардувань.

Сестра Еллен знаходить під її ліжком коробку з польськими листівками та вирваними сторінками щоденника. «Ти збираєш сміття мертвих?» — питає вона. Але Лідія не може зупинитися. Вона знаходить німецький медальйон у коміні, і його грані збігаються з татуюванням Томаса. Вона розуміє, що її дар — це не прокляття, а єдиний спосіб дати їм голос, знайти їхню історію серед тіней.